Колоректальний рак займає третє місце по поширеності онкологічних захворювань у чоловіків, і друге місце в жінок, та складає 10% серед усіх онкопатологій в світі. 2/3 колоректального раку припадає на рак ободової кишки. Відомо що пухлини правої половини товстої кишки по своїм молекулярним та біологічним характеристикам відрізняється від пухлин лівої половини товстої кишки і є більш агресивнішими з гіршим віддаленим прогнозом.
Клінічними проявами даного захворювання можуть бути загальні симптоми, такі як загальна слабкість, втрата ваги тіла за останній час, анемія, а також локальні симптоми: біль в животі, здуття, розлади стільця, закрепи або діарея, наявність крові або слизу в калі.
Обов’язковими клінічними дослідженнями для встановлення діагнозу є загальні лабораторні дослідження, фіброколоноскопія з біопсією, яка може доповнюватись іригоскопією , УЗД черевної порожнини, а також комп’ютерна томографія грудної, черевної порожнини та малого тазу, що дозволяє визначити локальне та системне поширення захворювання, та рівень онкомаркерів РЕА, СА19-9 перед початком лікування.
Інструментальні дослідження дозволяють встановити стадію захворювання, після чого мультидисциплінарна комісія, яка функціонує тільки в спеціалізованих протипухлинних центрах, визначає подальшу тактику лікування.
Для локальних форм раку ободової кишки, при відсутності віддалених метастазів, застосовується комбіноване лікування, яке складається з хірургічного втручання та післяопераційної хіміотерапії. Потреба хіміотерапії після операції визначається згідно отриманих даних гістологічного заключення видаленого операційного матеріалу. Тривають дослідження відносно визначення ефективності доопераційної хіміотерапії, особливо при місцево розповсюджених пухлинах ободової кишки.
Але ключем до успіху лікування раку ободової кишки є виконання адекватного радикального оперативного втручання за онкологічними принципами, яке передбачає видалення сегменту товстої кишки з первинним пухлинним вогнищем, та лімфатичними колекторами (по яким здійснюється метастазування), згідно сучасної концепції онкохірургії ободової кишки.
Концепція хірургії раку правої половини товстої кишки набула значного розвитку за останнє десятиліття, відтоді як німецький хірург Werner Hohenberger в 2008 році продемонстрував на власному тривалому досліджені, що виконання хірургічного втручання в об’ємі повної мезоколонектомії в межах мезоколічної фасції (видалення жирової клітковини з лімфатичними колекторами, та лімфатичними вузлами в межах анатомічного фасціального пакету), з центральною перев’язкою судин (CME\CVL Complete mesocolic excision\ central vesical ligation) призводить до досягнення значно кращих онкологічних результатів, значно знижує частоту місцевих рецидивів, та збільшує загальну, та вільну від хвороби виживаність цих пацієнтів. Це підтвердили також Японські дослідження.
.jpg)

Тому операція при раку правої половини товстої кишки (яку раніше вважали майже студентською операцією), є досить складним втручанням , і для досягнення відповідного бажаного об’єму необхідна відповідна матеріально-технічна база, підготовка хірургів, та розуміння концептуальних онкологічних стандартів, що можливо тільки в високоспеціалізованих протипухлинних центрах.



На фото стан після видалення правої половини товстої кишки згідно концепції СME\CVL. Представлено післяопераційне поле після видалення макропрепарату при злоякісному новоутворені печінкового згину товстої кишки, при якому, в даному випадку виявлено екстрамезоколічне лімфогенне ураження інфрапілоричних лімфовузлів, та лімфовузлів по ходу a. gastroepiploica dextra.

Макропрепарат - видалена права половина товстої кишки з пухлиною сліпої кишки з мезоколічною клітковиною та збереженою мезоколічною фасцією.